http://observer.sd.org.ua/news.php?id=8262
Підводні дослідники знайшли
нові докази Великого потопу
09:54 29.11.2005
«Перші докази того, що люди жили на території, що зараз покрита водами Чорного моря і яка, можливо, були затоплена Біблійним потопом, були знайдені дослідниками. Серед знахідок, що добре збереглися, були дерев’яні колоди, дерев’яні гілки і кам’яні знаряддя.………………»
•••••••••••••••
http://www.aratta-ukraine.com/news_ua.php?id=1575
«
Учені змоделювали Великий Потоп
5.12.2006
Уявіть собі виверження вулкана, яке стало причиною цунамі заввишки 10 поверхів, що містить достатньо опадів і породи для того, щоб повністю покрити острів Манхеттен шаром товстішим, ніж висота хмарочоса Empire State Building.
Згідно комп'ютерної моделі катастрофи, що трапилася 8 тис. років назад на Сицилії, коли відбулося виверження вулкана Етна, об'єм викидів склав 6 куб.миль. Це спричинило появу цунамі, яке поширилося Середземним морем і досягло берегів трьох континентів усього лише за кілька годин. Каміння та пил при цьому виверженні спрямувалися в море зі швидкістю 320 км/год, порушивши багатовікові відкладення на дні морів. …………………………»
••••••••••••••••
http://ua.proua.com/news/2007/08/10/191134.html
«
Біля Євпаторії на дні Чорного моря знайдено невідоме місто
proUA / 10.08.2007 19:11
Недалеко від Євпаторії в милі від села Штормове аквалангісти знайшли на дні Чорного моря невідоме місто. Про це розповів президент дайвінг-клубу «Альфа» Дмитро Шаповалов, повідомляє УНІАН.
За його словами, гідролокатором бічного огляду ще в травні цього року на дні Чорного моря був знайдений рельєф, який викликав інтерес у дайверів. Потім, вже влітку, вони провели розвідку і знайшли, що на дні моря лежить ціле місто. Пірнальники побачили будови, що окремо стоять, кімнати з отворами правильної прямокутної форми (вікна), арки (висота отвору 2,5- 3 метри), дорогу з виразною колією. «Зверху кімнати виглядають як абсолютно пласкі», - сказав Шаповалов, додавши, що всі ці будови - не можуть бути створені природою, це - справа рук людини..………………»
•
а може це воно?
нарешті?
Добавлено через 13 часов 41 минуту
Цитата:
Сообщение от Malky
…найден камень яйцевидной формы диаметром более 2 метров, лежащий на необычно плоской поверхности. Шаповалов предположил, что камень использовался в ритуальных целях, возможно, во время жертвоприношения.…
|
Цитата:
Сообщение от Mobijolo
А если этот камень окажется не яйцевидным…
|
Malky,
Mobijolo,
немає шансів того щоб це було не яйце!
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%...B3%D1%96%D1%8F)
«…
символ зародження Всесвіту, Сонця з його весняним відродженням, життя та його безсмертя й воскресіння. У міфах багатьох народів світу саме яйце є світотворчим початком.…»
http://uk.wikibooks.org/wiki/%D0%AF%...B9%D1%86%D0%B5
Казка.
«
Яйце-Райце
Матеріал з Wikibooks.
Перейти до: навігація, пошук
Колись була птиця жайворонок царем, а царицею — миша, і мали вони своє поле. Посіяли на тім полі пшеницю. Як уродила їм та пшениця — давай вони зерном ділитися. От одне зерно лишнє було. Миша каже:
— Нехай мені буде! А жайворонок каже:
— Нехай мені!
Думають вони: що тут робити? Пішли б позиватися, та немає старших за них: немає до кого йти позиватися. Потім миша каже:
— Ну, я лучче його перекушу.
Цар на це діло згодився. Миша тільки взяла зерно в зуби та в нору й побігла. Тут цар-жайворонок збирає всіх птиць, щоб звоювати царицю-мишу, а цариця-миша скликає всіх звірів,— і почали війну. Як вийшли в ліс,— то що звірі хочуть яку птицю розірвати, то вона на дерево; а птиця як візьме, літаючи, бити звірів... Так билися цілий день, а потім увечері сіли всі спочивати. Коли цариця огляділась,— аж немає на війні комашні! Тоді вона звеліла, щоб конче була на вечір і комашня. Коли це приходить і комашня. Цариця й загадала їй, щоб вночі полізла на дерева і за одну ніч повідкушувала птиці пір'я коло крил.
На другий день, тільки що розвиднілось, цариця кричить:
— Ану, вставайте воюватися!
Птиця що підійметься, то й упаде на землю,— там звір її й розірве. Отак цариця-миша звоювала царя-жайворонка.
А один орел бачить, що лихо, сидить на дереві і не злітає. Коли тут іде стрілець, побачив, що орел сидить на дереві,— як націлиться на нього. А той орел так просить його:
— Не бий мене, голубчику, я тобі в великій пригоді стану!
Стрілець удруге націливсь, він ще його просить:
— Візьми лучче мене та вигодуй, то побачиш, в якій я тобі пригоді стану!
Стрілець ще наміривсь, утретє; орел знов його почав просити:
— Ей, голубчику-братику! Не бий мене та візьми до себе,— я тобі у пригоді стану!
Стрілець повірив йому: поліз, зняв з дерева та й несе його додому. А орел йому й каже:
— Принеси мене до своєї хати та годуй мене м'ясом доти, поки в мене крила повідростають.
А в того чоловіка було дві корови, а третій бугай. Він зараз і зарізав йому одну корову. Орел ту корову за рік з'їв та й каже тому чоловікові:
— Пусти мене, я політаю: побачу, чи вже відросли крила.
Той чоловік і випустив його з хати. Орел літав, літав та й прилетів опівдні до того чоловіка.
— Ще в мене мала сила,— заріж ще одну корову!
Той чоловік послухав його та й зарізав. Орел з'їв її за рік. Та знову,— як полетів... Пролітав мало не цілий день,— увечері знову прилітає та й каже йому:
— Заріж іще й бугая!
Той чоловік думає: «Що тут робити — чи зарізати, чи ні?» А потім каже:
— Більше пропало,— нехай і це пропадає! Узяв та й зарізав йому бугая. Орел як з'їв і того бугая, таки за рік, а потім як полетів, то літав так високо — аж під хмарою. Коли це прилітає та й каже тому чоловікові:
— Ну, спасибі тобі, чоловіче: вигодував ти мене, тепер же сідай на мене. Той чоловік питається:
— Що з того буде? А він йому:
— Сідай!
Той і сів.
Орел його поніс аж під хмару, а потім і пустив додолу. Той чоловік летить додолу,— коли це орел не дав йому долетіти до землі, підхопив його та й каже:
— А що, як тобі здавалось? А він йому каже:
— Так, наче я вже неживий був. Тоді орел йому каже:
— Отак саме мені було, як ти на мене націлився.
Потім каже:
— Сідай знов!
Тому чоловікові й не хотілось сідати на нього,— ну, нема що робити,— таки сів. Орел знов його як поніс, та аж у саму хмару, а там як скинув його з себе,— та підхопив так, може, як на два сажні від землі, та й питається його:
— А що, як тобі здавалось? Він йому каже:
— Так, наче вже кістки мої розсипались. Тоді орел йому каже:
— Так само й мені було, як ти вдруге націлився. Ну, ще сідай.
Той сів. Він як понесе його аж за хмару та звідтіль і пустив його додолу та підхопив уже аж коло землі, а тоді й питається його:
— Як тобі здавалось, як ти летів на землю? Той йому:
— Так, наче мене зовсім не було вже на світі.
Тоді орел йому й каже:
— Отак же само мені було, як ти втретє націливсь.
А потім каже:
— Ну, тепер уже ніхто нікому не винний: ні ти мені, ні я тобі. А тепер сідай на мене та будемо летіти до моєї господи.
Ото летять та й летять; прилітають до його дядька. А орел тому чоловікові й каже:
— Іди ж у хату, та як будуть питати тебе: чи не бачив їхнього небожа, то ти скажеш: «Як дасте яйце-райце, то й на очі приведу».
Він приходить у хату; коли це йому кажуть:
— Чи по волі, чи по неволі? А він їм каже:
— Добрий козак усе по волі ходить. Вони його питаються:
— Чи не чув ти там за нашого небожа? Бо вже четверте літо, як пішов на війну,— та ні чутки, ні звістки...
А він їм каже:
— Як дасте яйце-райце, то й на очі приведу. Вони тоді:
— Лучче нам його ніколи не бачити, як віддати тобі яйце-райце.
От він виходить із хати й каже орлові:
— Казали так: лучче нам його ніколи не бачити, як тобі віддати яйце-райце. Орел йому й каже:
— Летімо далі!
Летять та й летять, та й прилітають до його брата; той чоловік і тут те саме говорив, що в дядька,— та не дали й тут яйця-райця.
Прилітають до орлового батька, а орел тому чоловікові й каже:
— Іди в хату, та як будуть питатися за мене, то скажеш, що бачив і на очі приведеш.
Увіходить він у хату, а вони йому й кажуть:
— Чи по волі, чи по неволі? Він їм каже:
— Добрий козак усе по волі ходить. Вони його стали питатися:
— Чи не бачив ти нашого сина? Бо вже як немає — четверте літо: десь пішов на війну, та, мабуть, убили його там...
А він їм каже:
— Я бачив його, але як дасте яйце-райце, то я й на очі приведу.
Батько орлів каже йому:
— Нащо ж воно тобі? Лучче ми тобі дамо багато грошей. Він каже:
— Я не хочу грошей, мені дайте яйце-райце!
— Піди ж приводь,— зараз тобі дамо! Він уводить його в хату. Тоді його батьки так зраділи, а тому чоловікові дали яйце-райце і сказали:
— Тільки не розбивай ніде на дорозі; а як прийдеш додому, то погороди загороди великі, а тоді його й розіб'єш.
Він іде та йде, та так схотілося пити. Коли це найшов криничку. Тільки що став пити воду, та якось об цямрину й розбив те яйце-райце. Як узяв же скот вернути з того яйця!.. Верне та верне. Гониться він за тим скотом; що з того боку піджене, то цей з цього боку розійдеться. Кричить бідолаха: нічого сам не зробить! Коли це іде проти нього змія та й каже йому:
— Що ти мені даси, чоловіче, як я тобі скот цей зажену в те яйце? А він їй:
— А що ж тобі дати? Вона йому й каже:
— Даси те, що без тебе стало дома? А він каже:
— Дам!
Ото вона гарненько загнала той скот у яйце, заліпила те яйце й дала йому у руки.
Він приходить додому, аж там без нього син народився. Ударив він об поли руками:
— Це ж я тебе, сину, віддав змії!
Ну, ото журяться з жінкою, а далі кажуть:
— Нема що робити,— журбою не поможеш! Якось треба жити!
Погородив він загороди великі, розбив те яйце, випустив скот,— забагатів.
Живуть вони, аж ось і син підріс. От той син І каже:
— Це ви мене, тату, віддали змії. Ну, дарма, якось буде!
Та й пішов до змії. Приходить до неї, а вона йому й каже:
— Зробиш мені троє діл та й підеш собі додому; а не зробиш, то я тебе з'їм!
А коло її хати був великий луг — скільки оком сягнути! Так вона йому й каже:
— Щоб ти за одну ніч отой луг викорчував, зорав, пшениці насіяв, вижав її, в скирди склав і щоб в ту ніч з тієї самої пшениці мені паляницю спік: поки я встану, щоб вона на столі лежала.
Він іде до ставка та й зажуривсь. А там близько був мурований стовп, і в тім стовпі жила зміїна дочка зачарована. Він приходить туди й плаче. А та дочка й питається:
— Чого ти плачеш?
— Як же мені не плакати, коли змія загадала таке, що я ніколи його не зроблю, а вона сказала, щоб за одну ніч...
— А що ж таке?
Він їй і розказав. Вона йому й каже:
— Як візьмеш мене за жінку, то я тобі все зроблю так, як вона казала. Він каже:
— Добре!
Вона йому й каже:
— Лягай же тепер спати, а завтра рано щоб устав та понесеш їй паляницю.